05.06.2025 студенти групи ПО-21 Мовчко Світлана, Кравчук Анастасія, Непомяща Тетяна та Бахмат Вікторія провели чарівне заняття для дітей на тему «Школа умілі ручки: виготовлення орігамі-жабки».

Ще до початку заняття в повітрі відчувалося передчуття чогось цікавого. Аудиторія ожила дитячим гамором і нетерплячим перегортанням зелених аркушів. Діти сиділи в очікуванні дива − хто з олівцем у руках, хто − з блискучим пеналом чи улюбленим рюкзачком поруч. Здавалося, самі стіни аудиторії стали теплішими від цієї хвилі дитячої щирості.

І от почалося. Звичайний папір перетворювався на щось неймовірне. Спершу це були просто згини, куточки, лінії, а потім, як за помахом чарівної палички, на парті почали з’являтися зелені жабки. Одна стрибала веселіше, інша хиталася набік, але кожна − створена зусиллям маленьких рук.

Це була не просто праця з папером − це був момент навчання з душею. Ми пояснювали, підтримували, допомагали − і ні на мить не втрачали контакту з кожною дитиною.

Були й хвилини зосередженості, коли у класі ставало майже тихо − лише шелест паперу, зосереджені обличчя, стиснуті вустами язички. Але вже за мить усе вибухало сміхом і радістю, коли жабки починали стрибати, а хтось навіть влаштував міні-змагання − чия далі застрибне.

Після змагань ми роздали дітям роздрукованих жабок, щоб кожна дитина підходила до плакату і приклеювала свою жабку на озерце, в цей момент діти дуже раділи, що їхні жабки були у колі своєї родини. Дехто з них називав імʼям свою жабку. Це звучало дуже зворушливо з дитячих вуст.

Завершенням став великий знімок − усі разом, зі своїми жабками в руках, в оточенні усмішок, з легким безладом від пережитого творчого хаосу. Заняття залишило по собі не лише вироби, а теплі емоції, спогади й справжнє натхнення.

Цей день у стінах УОД був не про орігамі. Він був про турботу, про дитинство, про взаємність. І про те, як проста зелена жабка може зробити день особливим.